Минулого тижня завершилися сесії національного мультипредметного тесту (НМТ) – випробування, що цьогоріч замінило ЗНО.
Ідея такого тестування народилася у квітні, а вже в червні вона була реалізована. Це було непросто, адже тестування мало врахувати десятки обставин і виконати свою головну функцію – забезпечити прозорий, неупереджений відбір вступників до вітчизняних закладів вищої освіти. Для того щоб кожен вступник мав змогу пройти НМТ, було організовано три сесії – основну, додаткову та спеціальну. Всього отримали результати тестувань понад 214 000 учасників (187 345 вступників узяли участь в основній сесії, 21 814 – у додатковій, майже 5000 – у спеціальній).
Окрім очевидних труднощів, пов’язаних із підготовленням абсолютно нового за форматом, а почасти і за змістом тестування, перед організаторами НМТ постало два основних виклики: проведення тестувань в умовах війни та їх забезпечення в багатьох країнах за кордоном. З обома цими викликами, як показує результат, нашим фахівцям вдалося успішно впоратися. І цим, безперечно, варто пишатися.
Поговоримо про те, як країна в стані війни спромоглася провести масові тестування. Щоденні повітряні тривоги, руйнування, щосекундні загрози для життя й здоров’я людей – такими є реалії нашого сьогодення. Дніпропетровщина, Запоріжчина, Харківщина, Миколаївщина – це регіони, з новин про які починається й новинами про які завершується день кожного з нас. Водночас це регіони, де попри найвищий рівень небезпеки НМТ теж провели – і понад 35 000 учасників отримали змогу пройти тести. Рішення про те, чи проводити тестування на певній території, ухвалювали обласні військові адміністрації. Звичайно, найпростіше було просто відмовити в проведенні тестувань, адже, поза сумнівом, ризики були надзвичайно високими, але управлінці цих регіонів звикли ухвалювати непрості рішення. Вони розуміли, що в їхніх областях живуть тисячі підлітків, які мають мрії, надії, сподівання, однак з різних причин не можуть поїхати до більш безпечних регіонів або за кордон, аби взяти участь у НМТ. Саме для них було створено десятки тимчасових екзаменаційних центрів, які забезпечили всією необхідною технікою, безперебійним інтернетом, а ще – мотивованими педагогами, готовими працювати в надскладних умовах.
Рішення про проведення тестувань – це лише перший крок. Далі організаторам доводилося ухвалювати складні, оперативні, а інколи й унікальні рішення, щоб тестування все ж відбулися. Прикладів таких ситуацій безліч, наведемо лише деякі.
Про складне. Майже всі рішення щодо проведення НМТ були непростими. Напередодні основної сесії тестувань у Харкові надзвичайно загострилася безпекова ситуація. За цих обставин багато хто стверджував, що тестування проводити небезпечно або потрібно вибрати інші райони міста для створення тимчасових екзаменаційних центрів, однак організаторам на місцях стало духу продовжити робити свою справу і, урешті, гідно провести випробування: у місті було вибрано найкращі локації для проведення тестувань, вчасно й ефективно розв’язано всі поточні питання й вирішено всі позаштатні ситуації (а їх було чимало, зважаючи на близькість міста до кордону й щоденні обстріли).
Про унікальне. Усі тимчасові екзаменаційні центри для проведення НМТ містилися в закладах, де були наявні укриття, куди учасники випробувань мали змогу переміщуватися в разі оголошення повітряної тривоги. На тлі цього винятковим є досвід одного із закладів вищої освіти Запоріжжя, де тестування проводили безпосередньо в укриттях. Університет повністю обладнав приміщення, забезпечив належні умови для вступників, яким завдяки цьому вже не потрібно було в разі виникнення загрози припиняти працювати з тестами. Це титанічна праця університету, досвід, який надзвичайно складно поширити, але про який точно треба знати.
Про оперативне. Один із харківських університетів, де мали проводити тестування, потрапив до чергового ворожого каналу як заклад освіти, де буцімто зосереджено склади військової техніки. Попри всю фейковість такої інформації очікувати «прильоту» можна було будь-якої миті. Організатори за один день домовилися про проведення тестувань в іншому закладі освіти, щосесії особисто повідомляли всім учасникам про зміну місця проведення НМТ.
І таких історій надзвичайно багато, адже тестування тривали впродовж 23 днів, і чи не щодня виникали обставини, які потребували швидких злагоджених дій для виконання оперативних рішень. Але всі рішення не мали б жодного сенсу, якби не педагоги, які готові були їх реалізовувати. Система цьогорічних тестувань дала змогу вступникові самостійно вибирати населений пункт для проходження НМТ, однак у вчителів і викладачів, які забезпечували проведення тестувань, такого вибору не було. Вони працювали там, де були потрібні, не зважали на ризики, робили все від них залежне, щоб абітурієнти отримали результати. Освітяни працювали в тимчасових екзаменаційних центрах зранку й до пізнього вечора, щоб диво сталося – попри повітряні тривоги (які інколи тривали годинами), попри перебої з інтернетом, електропостачанням, попри неймовірне психологічне напруження. Ми могли б розповісти безліч історій про самовідданість українських вчителів. Наприклад, в одному з регіонів під час тестування дуже довго тривала оголошена під час тестування повітряна тривога. Педагоги перебували в укриттях разом з учасниками тестування до самого вечора, підтримуючи їх, а потім на прохання вступників надали їм змогу завершити виконання завдань. Готовність робити все можливе для майбутнього країни – одна з характеристик, яка об’єднує сьогодні всіх нас, а педагоги, які проводили тестування цьогоріч, – один із найвиразніших прикладів такої готовності.
Зовсім іншим, але не менш разючим був досвід проведення тестувань за кордоном. Країн, які в умовах війни змогли забезпечити проведення вступної кампанії, у світі одиниці, а держава, яка провела вступні іспити як у себе, так і в ще 32 країнах, – єдина, і це Україна.
Щоб реалізувати тестування хоча б в одному тимчасовому екзаменаційному центрі за кордоном потрібно було, по-перше, знайти партнерів у певній країні, домовитися з ними про безліч важливих логістичних деталей, постійно підтримувати й консультувати їх упродовж усього періоду підготовки й проведення тестувань, по-друге, знайти за кордоном, навчити й забезпечити постійний супровід тих українців й українок, які готові були проводити тестування на місцях, по-третє, координувати й консультувати учасників тощо.
Під час проведення тестувань за кордоном не було повітряних тривог або загроз для життя вступників, але викликів усе ж було не менше. Тож і рішення мали бути відповідними, як, власне, і в Україні, – складними, унікальними, оперативними. Наведемо лише кілька показових прикладів.
Про складне. На початку, коли рішення про НМТ було щойно прийняте, йшлося про проведення тестувань лише в окремих країнах Європи. Та з часом з’ясувалося, що й у багатьох інших, часто віддалених країнах є чимало абітурієнтів, які планують вступати до закладів вищої освіти України. Були такі, зокрема, в Канаді та США. Величезна різниця в часі (7 і більше годин залежно від регіону) стала одним з аргументів не проводити НМТ так далеко. Але наполегливість вступників, підтримка міжнародних освітніх установ, посольств і консульств України в цих країнах переконали організаторів у тому, що це зробити можливо. Тож попри те, що всі процеси з підготовлення до проведення (навчальні семінари, консультації тощо) й безпосереднє проведення тестування (підтримування онлайнового сервісу, адміністрування) українські фахівці, працюючи за європейським часом, забезпечували вночі, усі заплановані сесії були успішно реалізовані. Як результат – 88 учасників (зі 116, які планували пройти там НМТ) узяли участь в тестуванні.
Про унікальне. Основна сесія НМТ в Хорватії була успішно проведена в Публічному відкритому університеті Загреба (взяли участь 92 вступники). Колеги з університету підтвердили, що готові проводити випробування й під час додаткової сесії. Однак за тиждень до оцінювання домовленість із певних причин було скасовано. Тут на допомогу прийшли колеги з посольства України в Хорватії: вони дозволили організувати НМТ у своєму приміщенні, надали й налаштували власні ноутбуки для проведення тестування. Завдяки цьому 11 абітурієнтів отримали шанс на вступ.
Про оперативне. Подібні ситуації склалися в Ірландії, Франції, деяких інших країнах. За кілька днів до проведення НМТ в будівлях, де його було плановано, траплялосящось, що ставило під загрозу процедуру тестування (як-от: зникало світло, вода, інтернет тощо). Місцеві партнери оперативно шукали інші приміщення, а українські організатори – інформували про ситуацію учасників і працівників.
Проведення НМТ за кордоном було б неможливим без безпрецедентної підтримки України світом, готовності й відкритості колег з інших країн робити все можливе, щоб тестування відбулися. Кожна країна, де проводили тестування (Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія і Швеція), доклала величезних зусиль, щоб 23 098 осіб, тобто приблизно десята частина від усіх учасників НМТ (із 28 746, які зареєструвалися для проходження НМТ за кордоном), мали змогу вступити до українських закладів вищої освіти.
Варто лише нагадати, що в Польщі, країні, де була найбільша кількість учасників, НМТ пройшли понад 7000 вступників, у Німеччині – майже 6000, у Чехії – приблизно 2000. Цікаво, яка частка цих молодих людей насправді таки вступила до закладів вищої освіти України? Хочеться вірити, що це переважна більшість і що всі вони після завершення війни врешті повернуться додому, щоб відбудовувати свою країну й зробити її такою, де хотілося б жити, працювати, творити.
Насамкінець важливо подякувати всім, хто цьогоріч був причетний до організації, підготовлення й проведення НМТ. У такий складний час, який ми нині переживаємо, із цих спільних, насправді важливих справ виростає впевненість у тому, що ми все зможемо. Ми переможемо!
