Фахівці Українського центру оцінювання якості освіти продовжують перекладати тематичні звіти, підготовлені фахівцями Організації економічного співробітництва та розвитку, за підсумками попередніх циклів міжнародного дослідження якості освіти PISA.
У 85-му тематичному числі, що ґрунтується на даних PISA-2015, розглянуто питання про те, наскільки широко в різних країнах кваліфіковані та досвідчені вчителі залучені до викладання в найскладніших школах, тобто в тих школах, де учнівство часто походить із соціально-економічно неблагополучних родин, а також про те, як це позначається на результатах навчання відповідної категорії учнівства.
За висновками дослідників, більшість країн і економік, які брали участь у PISA-2015, компенсували недоліки освіти в школах з поганими передумовами для навчання за рахунок зменшення наповнюваності класів та/або зменшення кількості учнів / учениць на одного педагога. Незважаючи на ці заходи, на жаль, у більш ніж третині країн і економік викладацький контингент у школах згаданого типу виявився менш кваліфікованими або менш досвідченими, ніж їхні колеги зі шкіл з гарними передумовами для навчання. Як наслідок, прогалини в успішності учнівства, пов’язані із соціально-економічним статусом, були більшими в країнах, де в школах з поганими соціально-економічними умовами працювало менше кваліфікованих і досвідчених учителів і вчительок, ніж у школах з гарними умовами.
Більша автономія школи у сфері керування викладацьким складом пов’язана з більш справедливим розподілом вчительства для роботи в школах різного типу. У дослідженні зазначається, що багато країн змогли поєднати широку автономію шкіл із сильними стимулами для забезпечення того, щоб школи надавали пріоритет навчанню учнівства порівняно з іншими міркуваннями, а також із механізмами компенсаційного фінансування, щоб гарантувати, що справедливість у доступі до якісного навчання не опиниться під загрозою.
За приклад позитивних політик автори дослідження беруть освітню політику Ірландії. Хоча більшість ірландських шкіл є приватними, уряд забезпечує майже все фінансування. Своєю чергою школи з найбільшою концентрацією учнівства з родин з поганими передумовами для навчання отримують значно більше коштів і мають пріоритетний доступ до державних освітніх програм, включаючи програми підготовки вчительства. Можливо, як результат, у школах із найнижчим соціально-економічними статусом співвідношення учнівства та вчительства не тільки менше, ніж у школах з високим статусом, але також є вчителі та вчительки, які мають принаймні таку ж кваліфікацію, як і у школах із високим соціально-економічним статусом.
Досвід інших країн може стати в пригоді в Україні, адже в нас теж є чимало шкіл, де спостерігаються відмінності в успішності учнівства, пов’язані із соціально-економічним статусом, а також із фаховістю викладацького контингенту. У процесі впровадження реформи Нової української школи питання якості викладання в школах із будь-яким учнівським контингентом – це засадниче питання, адже від його вирішення залежить забезпечення рівності й справедливості на рівні загальної середньої освіти.
